Історія

На території сучасного міста Суми по обох берегах Пселла люди здавна селилися, а на початку нашого століття тут вже жили слов’янські племена, залишки поселень яких виявлені в південно-західній частині міста, на вулиці Павлова. У VIII-Х століттях в районі колишнього села Тополя (нині ул.Тополянская м.Суми), існувало поселення сіверян, а на Луці до нашого часу збереглися залишки великого городища часів Київської Русі, зруйнованого під час татаро-монгольської навали.

Заснування міста Суми пов’язано з подіями визвольної війни 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького, коли 1651 українські козаки зазнали поразки під Берестечком. Наслідком цього стало посилення експлуатації і національного гніту українського народу польськими магнатами.

Засновником Сум вважається полковник Герасим Кондратьєв, який в 1655 році прийшов сюди, на територію Російської держави, з групою козаків-переселенців з містечка Ставище Білоцерківського полку.

26 квітня 1655 вони відправили чолобитну цареві Олексію Михайловичу з проханням заснувати місто на його нинішньому місці. Москва дозволила козакам тут влаштуватися і впродовж 1656-1658 років під керівництвом російського воєводи К.Ю.Арсеньева будувалася фортеця.

Так в середині XVII століття на північному сході сучасної Україні в мальовничій місцевості при зустрічі трьох річок, зі слідами численних древніх слов’янських поселень, але в ті часи зовсім безлюдною, виникло місто-фортеця.

Будували місто російські служиві люди й українські переселенці з-за Дніпра, що стали жителями міських посадів і навколишніх слобід в дубовому лісі. З дубових колод спорудили кріпосні стіни, під фортецею викопали хід до води, насипали навколо фортеці вал і викопали глибокий рів. Оборонні споруди доповнювалися природними — з трьох боків місто оперізували річки Псел, Сума і Сумка, з півдня підступи до міста захищав перекоп між Пслом і Сумкою, зроблений в 1658 році.

Належали Суми до міст, які мали подвійне призначення — по-перше, як притулок для населення, який втік від гніту польсько-литовських феодалів, по-друге, в якості пунктів оборони південних і південно-західних рубежів Російської держави. Процес міграції українських переселенців тривав до середини XVIII століття.

Свою назву місто отримало від річок Сума і Сумка, які омивали його з двох сторін. Проте до наших днів дійшла легенда, що на місці, де стоять Суми, в дубовому лісі були знайдені три мисливські сумки повних золота, немов Знак Благословення для заснування міста — ця версія знайшла відображення в гербі міста.

Сумська фортеця була однією з найбільших і найбільш укріплених фортець Слобожанщини. У 1658 році Суми стали центром Слобідського козацького полку, створеного з українського козацтва та очолюваного Г.Кондратьевим, який захищав південні кордони Російської імперії від нападу кримських татар. В адміністративному відношенні місто підпорядковувався бєлгородському воєводі, органом самоврядування була ратуша. Згідно перепису, в 1660 році в місті проживало 2740 осіб, з яких 1642 козака, 1060 міщан і 38 селян.

Поряд із зміцненням фортеці, за її потужними дубовими стінами будувалися будинки для жителів, в 1681 році тут була побудована і освячена церква Різдва Богородиці. Навколо дерев’яних церков на території фортеці почали складатися перші міські площі, які згодом визначили планувальну композицію історичного ядра, до них було звернуто напрямок вулиць.

Пізніше було закладено відразу кілька кам’яних храмів, формувався архітектурний вигляд житлового посада. Найстарішим збереженим храмом вважається Воскресенська церква (нині Свято-Воскресенський кафедральний собор, 1702г), який одночасно міг виконувати функції оборонної споруди.

Тричі місто-фортеця Суми піддавався татарським набігам (1659, 1663, 1668 рр..), Відзначилися сумські козаки в боях з турками при Чигирині в 1677-1678 роках. Заслуги Сумського полку відзначені численними грамотами. Сумська фортеця була збірним пунктом російських військ в період кримських походів в 1687 і 1689 роках, важливе стратегічне значення мав місто і під час Північної війни.

Напередодні Полтавської битви в період російсько-шведської війни, 26 грудня 1708 року в Суми з Лебедина перевів свою ставку Петро I.

1 січня 1709 Петро I був присутній в Спасо-Преображенському соборі на здійсненні молебня. 6 січня 1709 відбулася військова рада, на якому обговорювалося військовий стан і план подальших дій, а 19 січня 1709 царевич Олексій привів до Сум з Москви три резервних полку. У Сумах Петро I видав Маніфест до українського народу із засудженням дій гетьмана Мазепи.

У 1708 році Суми в числі міст Слобідської України увійшли до складу Азовської губернії, а в 1718г. — До складу Київської губернії. Відносна автономія козацьких слобідських полків в першій половині XVIII століття ліквідується, і хоча чисельність їх збільшується, полки поступово перетворюються на регулярні війська російської армії Військової Колегії.

Після перемоги російської армії в кримській війні, зникла загроза татарських набігів, тому місто Суми втратив свої оборонні функції, але продовжував розвиватися як промисловий і торговий центр. Цьому сприяло його розміщення на торговельному шляху — Заколонском шляху, який вів від міста в напрямку Путивля і Рильська, сполученому тут з Бакаєвим шляхом, який веде до Дніпра.

У 1732 році місто Суми став адміністративним центром Слобідської України з населенням 7700 жителів, в 1743-65-ті роки — центр Сумського слобідського козацького полку, а в 1765 році — місто стало центром Сумської провінції.

У другій половині XVIII століття військовий місто Суми перетворився у великий торговий ярмарковий центр. За своїм розмахом щорічні сумські ярмарки були найбільшими на Слобожанщині, на які збиралися купці з усієї Україні, Росії, Західної Європи, Азії. Значне місце серед ярмаркових товарів займали вироби сумських ремісників — ковалів, гончарів, чинбарів, ткачів, ювелірів.

Сумська фортеця, яка протягом століть визначала архітектурне обличчя міста, у другій половині XVIII століття практично не використовувалася, що призвело до обвалення таємного підземного ходу до річки Псел, занепали стіни веж з проїзними воротами, обсипалися земляні рови. В результаті територія сумської земляної фортеці була перетворена в першу паркову зону прикрашену вербами, яка тягнулася до берегів річок.

У 1775 році місто Суми став повітовим містом. У 1786 році центральна частина міста, де знаходилася занедбана фортеця, була перепланована під міські квартали, що збереглася забудова деяких з них є пам’яткою містобудування епохи класицизму.

На початку XIX століття Суми представляв собою місто, яке динамічно розвивався, відбувалося соціальне розшарування міського населення, яке займалося торгівлею, промисловістю і ремеслами. В цей час в Сумах з’явилася сім’я Харитоненків, члени якої значно вплинули на долю міста, змінили його вигляд, яких до цих пір з вдячністю згадують жителі міста.

У місті були побудовані миловарний, свічковий, сальної, шкіряний та інші заводи. Центр міста забудовувався капітальними купецькими будинками та державними установами. Однак великі пожежі 1839-40-х років знищили більшу частину міста. У 1845 році був прийнятий новий генплан забудови міста і до 1850 року Суми розділилися на 5 частин, в місті проживало 10256 жителів.

У другій половині XIX століття в місті було побудовано Іллінську церкву (1851г), відкрито першу публічну бібліотеку (1860р), відкрито дві недільних українських школи (1861-1862гг), але незабаром уряд закрив їх.

У 1869 році в місті був побудований Павловський рафінадний завод — найбільше підприємство в місті та найбільший цукровий завод в Європі. З’явилися і інші промислові підприємства, пов’язані з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції.

Засноване на початку 1870-х років телеграфне співтовариство і проведена залізнична магістраль Люботин — Суми — Ворожба в 1878 році посилило економічні зв’язки міста з іншими регіонами України і Росії.

Сумські ярмарки, спеціалізація яких змінилася через розвиток цукрової промисловості на Слобідській Україні, в цей період набувають всеросійське значення. В кінці XIX початку ХХ ст. в місті розвивалася металообробна, машинобудівна, цукрорафінадна промисловості.

До 1914 року місто Суми став самим упорядкованим повітовим містом у Харківській губернії з інтенсивною діловим життям, зводилися кам’яні будинки, з’явилися бруковані вулиці, які висвітлювалися електричними і гасовими ліхтарями, з’явився водопровід, телефон. Працювало 38 фабрик і заводів, з’явилися великі магазини, банки, лікарні, діяли 2 театри і кілька сінематографів, навчальні заклади, громадські парки.

З містом Суми пов’язана доля багатьох видатних людей — письменників, композиторів, художників, діячів науки. Суми неодноразово відвідував український філософ і поет Г.Сковорода, тут побували Т. Шевченка,

В.Короленка, Леся Українка, А.Чехов, О.Купрін, П.Чайковський, С.Рахманінов, декабрист С. Волконський, юрист А.Коні, знамениті фізики А.Іоффе і Б. Лазарєв, педагог А.Макаренко і багато інших .

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (2 голосов, средний: 5,00 из 5)
Загрузка...